Цей трагічний день назавжди змінив історію Чорнобильської АЕС, сколихнув увесь світ та змінив ставлення до використання мирного атома. Цей день змінив долі сотень тисяч людей. Цей день – 35 років тому…

Чорнобиль... Раніше це слово асоціювалося зі спокоєм і красою, а тепер – зі смертю, скаліченими долями, з табличками біля криниць: «Пити воду заборонено!», «Радіація!».

26 квітня – День Чорнобильської трагедії і Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф – був запроваджений у вересні 2003 року. Аварія на ЧАЕС світовим співтовариством визнана найбільшою техногенною катастрофою в історії людства.

Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. У результаті аварії стався викид величезної кількості радіоактивних речовин з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслися на великі відстані.

А на квітучій українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, до якого не можна підходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити. І навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

Наразі 2,5 мільйони людей проживають у забрудненій зоні, із них: 800 тисяч – діти. Смерть понад 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.

Радіація – невидимий і тому підступний ворог усього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу. Жити на прилеглих до Чорнобильської АЕС територіях і вирощувати на цій землі зерно люди зможуть лише через 20 тисяч років.

Як відомо, і зараз у зоні відчуження проживають люди. Їх дуже мало. Та все ж – живуть.

Людині властиво забувати події минулого. Навіть найбільші катаклізми згодом притупляються в її пам’яті, особливо коли відбувається зміна поколінь. Але в цьому випадку сумна подія, що трапилася 26 КВІТНЯ 1986 РОКУ, – це не тільки минувшина, а й сьогоднішнє та прийдешнє.