ІСТОРІЯ

  Село Зелене Поле розпочало своє існування у 1873 році. Його засновниками були німці переселенці голландського походження, які в 1788 році, за сприяння російській імператриці Катерини ІІ, переселилися з Германії на острів Хортиця. Про те, що на Україні, в тому числі в нашому регіоні, з кінця ХІХ століття і до початку 40-х років XX століття існували німецькі поселення, знають не всі. Доля українських німців залишалась білою плямою в історії нашої держави. Лише останнім часом, коли стали відомі секретні архіви, з’явились матеріали, про життя німецьких переселенців. В тому ж 1873 році, разом з Зеленим Полем, німці заснували такі села як: Кам’яне Поле та Нова Хортиця. Працелюбність, ощадливість, здоровий спосіб життя менонітів привели до того, що вже на межі століть Зелене поле і інші німецькі поселення стали одними з найзаможніших в окрузі.

    Трагічна сторінка села – це Велика Вітчизняна війна, під час якої жителі села опинилися перед вибором - як німці та громадяни Радянського Союзу. Зрозуміло, що радянська влада не залишала колоністам ніяких сподівань на майбутнє - більшість людей було переселено в інші села, в основному до Казахстану, а тим що якимось чином залишилися в селі під час окупації також прийшлося нелегко, адже фашисти більшість з них вважали за зрадників та відправляли на роботи до Германії. Після кровопролитних боїв, в селі з'являються дві братські могили. Одна - радянським воїнам-визволителям i друга, про яку дуже довго мовчали, під стінами церкви, на якій зараз з'явились пам'ятні знаки - це могила німецьких воїнів. Сам факт цих поховань в селі Зелене Поле, дає нам змогу стверджувати про гуманність і людяність жителів села, вчить всіх нас правильно бачити події історії та робити їм вірну оцінку.

      З самого початку заснування села було побудовано Церкву (кірху), адже самі ж німці були християнами менонітського напрямку. В 1875 році розпочала роботу школа, в якій вчилися діти з навколишніх сіл, і не лише німці, хоча викладання й велося німецькою мовою. Ще до Великої Вітчизняної Війни, в 30-х рр., викладання в школі перевели на російську мову та змінили вчителів на «своїх». В ці ж роки на базі заводу Фрезе зробили інтернат для дітей-сиріт, які також навчалися в школі. Школа продовжувала працювати і в тяжкий період війни і навіть під час окупації (німецьке командування готувало кадри для своїх потреб).

    Після закінчення Великої Вітчизняної Війни, школа продовжила свою роботу. Зеленопільська школа має свою довгу і цікаву історію. У 2012 році їй виповнюється 137 років, і це одна із найстаріших шкіл нашого регіону. За час існування рідна школа випустила у життя більш ніж 1000 учнів. Її випускниками є військові та письменники, великі підприємці та робітники, медичні працівники та працівники освіти. Можна не сумніватися, що Зеленопільську школу очікує світле майбутнє, написане життєвими шляхами її випускників.